Для півдня України перспективним є вирощування лікарських та ефіроолійних рослин

19 марта, 2018

У сучасних умовах одним з важливих напрямків підвищення ефективності агровиробництва є вирощування нішевих культур. Насамперед, важливе значення мають культури стійкі до стресових умов (підвищена температура, знижена відносна вологість повітря), які відзначаються високою продуктивністю та підвищеними якісними характеристиками сировини. Для півдня України такими культурами можуть стати лікарські та ефіроолійні рослини.

До групи лікарських та ефіроолійних рослин відносяться ті рослини, які в першу чергу використовуються для виготовлення лікарських препаратів. На сьогодні на полицях аптек 40% препаратів мають рослинне походження як закордонного виробництва, так і вітчизняного. Найбільш потужною фармацевтичною країною вважається Німеччина, але й в Україні існує кілька підприємств, які займаються виготовленням лікарських препаратів на рослинній основі. Майже 100% працює в цьому напрямку ПАТ «Галичфарм», частково ПАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ», ПАТ “Лубнифарм” та інші.

Переважна більшість господарств, що вирощують лікарські та ефіроолійні культури – це приватні підприємства, фізичні особи-підприємці, фермерські, фермерсько-селянські підприємства, а також присадибні ділянки. В Україні ніша вирощування лікарських трав та ефіроолійних культур дуже вузька. Перелік культур залежить винятково від кон’юнктури ринку. У 2017 році площі лікарських рослин в Україні складали 4,1 тис. га, а ефіроолійних – 9,1 тис. га., тоді як у 2016 році ці площі були 60,7 тис. га та 24,2 тис га відповідно. Наприклад, системно лікарські трави в Україні вирощують лише 10 компаній загальною площею 2 тис. га. Площі під певними культурами з року в рік можуть змінюватися у межах 0,5–100 га. До найбільш популярних культур належать: розторопша плямиста, ехінацея пурпурова, череда трироздільна, шавлія лікарська, м’ята перцева, лаванда тощо. Переважна більшість господарств використовує насіння та садивний матеріал сортів селекції Дослідної станції лікарських рослин Інституту агроекології та природокористування НАН України та Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України.

В Україні з 2012 р. впроваджена належна практика культивування і збору лікарських рослин (GACP), що уможливлює використання лікарської рослинної сировини гарантованої якості, а також принципи і правила належної практики виробництва лікарських засобів рослинного походження (GMP), в яких висвітлено вимоги стандартизації до лікарської рослинної сировини та основні показники якості на лікарську рослинну сировину. З 2011 р. у державі діє програма імпортозаміщення лікарських засобів, що надає преференції вітчизняним підприємствам, які виробляють лікарські засоби належної якості для лікування і профілактики найпоширеніших захворювань.

Для того, щоб з успіхом займатися вирощуванням та реалізацією таких культур треба враховувати деякі особливості цього бізнесу.

По-перше, на сьогодні вимоги до стандартів якості на цю продукцію значно змінюються. Тобто культивування 10-річної давнини та сучасне культивування суттєво відрізняється. Відрізняються не в особливостях біології культури, а в особливостях оцінки якості сировини, тому основне завдання будь–якого фермерського господарства або промислового виробництва – отримати продукцію, яка буде відповідати вимогам стандартизації та яку можна буде реалізувати на ринку. На сьогодні ринок надзвичайно вимогливий до якості сировини, тому той, хто береться за культивування цих культур, мусить знати критерії якісних показників того чи іншого виду рослин. Залежно від культури при закупівлі дивляться вміст структурних складових, і якщо він не відповідає вимогам стандартизації, то реалізація такої сировини буде проблематичною.

По-друге, на сьогодні ринок лікарських та ефіроолійних рослин є дуже нестабільним. Тобто попит на відповідну сировину дуже швидко може змінитися. Це залежить не тільки від запиту компаній – закупників, а й від терміну зберігання сировини. Так як спосіб використання лікарських та ефіроолійних рослин залежить від особливостей біологічно активних речовин, що вміщуються в рослинах, потрібно враховувати, що більшість біологічно активних речовин дуже легко руйнується. Тому потрібно ретельно виконувати правила заготівлі, щоб виключити можливість цих втрат. Вміст біологічно активних речовин в різних органах рослин непостійний і залежить від умов місця вирощування, часу доби, погодних умов і цілого ряду інших, не менш важливих факторів. Багато діючих речовин рослин дуже непостійні: вони швидко випаровуються, розкладаються при підвищеній температурі та під дією сонячного проміння. Атмосферні опади, навіть в такій невеликій кількості, як роса, вимивають розчинні речовини із надземних органів рослин. Неврахування якого-небудь фактора може призвести до того, що в заготовленій лікарській або ефіроолійній сировині буде мало біологічно активних речовин. Це, в свою чергу, відобразиться на реалізації самої продукції.

По-третє, важливо визначитися для виготовлення якої продукції вирощується рослина. Тобто, якщо рослина сировина буде запропонована для виготовлення чаїв, потрібна ціла квітка та гарна на вигляд, якщо сировину закупає фармацевтичне підприємство, то йому потрібен максимальний вміст діючої або фармакологічно активної речовини для виготовлення ліків. Вміст необхідних речовин залежить від особливостей культивування даної культури. Це може бути термін посіву вирощуваної лікарської або ефіроолійної рослини. Наприклад, для Ромашки лікарської в умовах півдня України озимий термін посіву є найбільш придатним, тому що в неї дуже короткий вегетаційний період. Такий термін посіву забезпечить урожай 1т суцвіть з 1 га.

Також важливо зрозуміти, яку площу фермерське господарство у змозі обробити. Тобто, якщо, наприклад площа Ромашки лікарської більше 10 га та господарство має потужний потенціал для обробітку, треба чітко розуміти, де висушити таку кількість сировини та за яким температурним режимом. Якщо це примусове сушіння (не примусове використовується тільки на площі до 1 га), то необхідне відповідне обладнання. Враховується і процес збирання. На великих площах ручне збирання не рентабельне, бо вимагає великих затрат, а для механізованого збирання повинна бути спеціальна техніка.

Важливо чітко знати в який час доби потрібно збирати врожай. Від цього залежить вміст в рослині ефірних олій та діючої речовини. Показники змінюються за часом доби майже в 2 рази. Якщо потрібна сировина для виготовлення фіто-чаїв, то такі суцвіття збирають на початку цвітіння, якщо необхідно отримати ефірну олію, можна збирати й на початку плодоношення. На якість сировини впливають й добрива, які ви вносите.
Необхідно знати бур’яни, які будуть конкурентоздатними з рослиною, та чи є вони присутніми на полі для вирощування лікарської або ефіроолійної культури. Якщо наприклад, поле засмічене маком, то на такому полі ромашку вирощувати не можна, бо присутні алкалоїди та велика засміченість. Не одна сортувальна машина не відділить червоні пелюстки маку від білих пелюсток ромашки, та врожай буде зіпсовано. Необхідно заздалегідь визначити можливі оптимальні методи боротьби з бур’янами. Але ці методи також не повинні зашкодити якості вашої майбутньої сировини.

Необхідно також враховувати, що для окремої групи ефіроолійних лікарських рослин — м’яти, лаванди, шавлії тощо, — знадобиться обладнання для видобування олії. У ще одну окрему групу слід виділити рослини, де сировиною є кореневище, тобто такі як валеріана, ехінацея, солодка, цикорій та ін. За великих обсягів виробництва доцільно використовувати машини для миття коріння. Тому етапи культивування лікарських та ефіроолійних рослин є не дуже легкі та мають велику кількість особливостей.

Для вирощування на півдні України спеціалісти рекомендують такі лікарські та ефіроолійні рослини:

  • Ромашка лікарська (з успіхом вирощується в Херсонській області);
  • Ехінацея пурпурова (потребує в окремі роки періодичного зволоження), Шавлія лікарська (не потребує постійного зрошення);

  • Маруна цинерарієлиста (багаторічна дуже ароматична рослина родини айстрових — вирощують як лікарську (інсектицидну) рослину);
  • Гісоп лікарський (посухостійкий та вільно зимує на відкритому ґрунті.);
  • Марена красильна (На півдні України її вирощують як лікарську рослину);
  • Чебрець звичайний (культивують на півдні України як ефіроолійну сировину);
  • Мачок жовтий (медонос та лікарська рослина. Абсолютно придатний для вирощування на півдні України, зараз сировину везуть з закордону);
  • Жовтушник лакфіолеподібний (перспективна культура, якої ще не вирощують на півдні України).

Вирощування всіх цих лікарських та ефіроолійних рослин є дуже важливою часткою сівозміни сучасних господарств. На відміну від виснажливих культур, таких як соняшник та рапс, вони зберігають вміст поживних речовин у ґрунті та покращують його структуру. Слід враховувати, що багато з цих культур є медоносами, тобто це дає можливість отримувати додаткові медозбори.

Текст: Євгенія Ткачова

Новости по теме

| | | | | |