Причини зниження якості зерна озимої пшениці

14 марта, 2018

Пшениця озима в Україні є головною зерновою культурою. За даними Державної служби статистики України озимими на зерно в цілому по країні засіяно 7,265 млн. га , в тому числі: пшеницею – 6,274 млн. га. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, станом на 5 січня 2018 року близько 86% посівів перебувають у доброму та задовільному стані. Виробництво зернових в 2017 році оцінюється на рівні, вищому за середній, але зерно, за даними науковців, має переважно низьку якість, особливо на півдні України. Причиною такого явища є ряд умов:

1. Зниження якості зерна озимої пшениці пов’язано з погіршенням агротехніки (різке скорочення площі чистих парів, розміщення озимої пшениці після кукурудзи, однорічних злакових трав та ін.) До 25 % посівів пшениці озимої розміщують після стерньових попередників, навіть по соняшнику. Тому дуже важливо правильно підібрати попередник. Найкращим попередником для озимої пшениці є удобрений чорний пар. Добрими попередниками для вирощування пшениці є однорічні злакові-бобові трав’яні суміші на зелений корм, багаторічні бобові трави на один укіс, а також зернобобові (горох, чина).

2. Важливим прийомом, що сприяє підвищенню якості зерна є застосування добрив. Значний позитивний вплив добрив на продуктивність та якість культури пояснюється тим, що у ґрунтах вміст поживних речовин поступово зменшується, містяться вони у важкорозчинній формі, а фізіологічна активність кореневої системи пшениці озимої є недостатньо високою. Але важливо пам’ятати, що ефективність добрив у зоні Степу залежить від забезпечення рослин вологою. Азотнi добрива можуть мiстити в собi дiючу речовину в рiзних формах. Але для живлення рослин найбiльш важливими є нiтратнi, амонiйнi та легкогiдролiзованi сполуки азоту, якi за певних умов є найбiльш доступним резервом азотного живлення. Так як вологість грунту для зони Степу є лімітуючим фактором, при пересиханні ґрунту азот концентрується у верхніх його шарах та стає недоступним для рослин, настає штучне азотне голодування. Особливо швидко переміщується у ґрунті нітратна форма азоту, яку він не вбирає зовсім. В дуже посушливих умовах півдня України аміачну форму азоту мікроорганізми швидко переводять у нітратну, тобто відбувається процес нітрифікації, і при подальшій посушливості потреба у наявності азоту у ґрунті ще збільшиться. Разом із тим у зв’язку з великою вартістю добрив та не великої економічної спроможності господарств застосування добрив істотно скоротилося. Науковцями запропоновано азотні добрива в зоні Степу України вносити одноразово, оскільки переваг подрібненого внесення азоту в цій зоні не встановлено. У посушливі роки (особливо в першій половині вегетації) підживлення азотом не приводить до збільшення врожаю пшениці. В південних районах Степу всю дозу міндобрив краще вносити в ґрунт до сівби озимих. Весняне підживлення посівів проводять тут лише на тих полях, де азотні добрива восени не вносились. Важливе місце в підвищенні якості зерна займають пізні підживлення азотом. Оптимальні строки їх проведення наступають від утворення в рослин 2-3 міжвузлів до виколошування. У посушливих умовах півдня України єдиний спосіб пізнього підживлення є позакореневе підживлення розчином карбаміду (30 – 45 кг/га). Розчин має нейтральну реакцію, не спричиняє опіків рослин. Це найбільш ефективний захід покращення якості зерна, вміст білка підвищується на 1 – 2%, клейковини на 2 – 4%.

3. Для повної реалізації потенційних можливостей сорту як за продуктивністю так і за якістю зерна, потрібно створити необхідні умови. За даними В. В. Лихочвора та І. Т. Нетіса до зниження вмісту білка та клейковини в зерні призводить сівба пшениці в ранні строки. І навпаки, вміст білка та клейковини в зерні зростає, якщо сівбу пшениці озимої здійснюють в оптимальні й пізні строки, що пояснюється кращим забезпеченням азотом з оглядом на трохи меншу вегетативну масу. Також дослідження І. Т. Нетіса свідчать, що в міру загущення посівів з 3 до 7 млн схожих насіннин на 1 га технологічні якості зерна погіршуються. Вміст білка знижується на 0,1 – 0,3%. Тому важливо правильно визначати строки сівби та норму висіву озимої пшениці для конкретних умов вирощування.

4. На якість врожаю також впливають хвороби та шкідники. За результатами досліджень науковців, за значного розвитку такі хвороби, як бура листкова іржа, борошниста роса, септоріоз можуть знижувати вміст білка, вихід борошна та хлібопекарські властивості. А найбільш небезпечною серед шкідників є шкідлива черепашка. Тому важливо застосовувати різні методи та засоби боротьби з хворобами та шкідниками.

5. Підвищення врожайності та якості продовольчого зерна можливе лише при впровадженні нових високопродуктивних, конкурентно-спроможних сортів із високою агроекологічною пластичністю і підвищеними адаптивними властивостями до несприятливих та екстремальних умов середовища. Це дуже важливо для півдня України, бо наша зона потребує вирощування посухо- та жаростійких сортів пшениці. Доведено, що своєчасна сортозаміна дозволяє значно підвищити рівень урожайності та якості культури без великих витрат коштів. Підраховано, що від вирощування старих сортів Україна щороку не добирає понад 2,5 млн. тонн зерна. За ознаками жаро- і посухостійкості одеські пшениці є кращими у світі. Найбільш вираженими ознаками, які відрізняють їх від інших сортів, є винятково високі показники якості зерна. Також останніми роками в аграрному виробництві поступово збільшується зацікавленість до вирощування твердих сортів озимої пшениці: Золоте руно, Континент, Гавань, Лінкор, що рекомендовані для степової зони.

Текст: Євгенія Ткачова

Новости по теме

| | | |