Україні загрожує втрата внутрішнього ринку винопродукції – Інститут аграрної економіки

1 декабря, 2020

Внутрішньому ринку винопродукції загрожує експансія іноземних виробників. Таку думку висловила заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент НААН Ольга Ходаківська.

За її словами, частка продажу через роздрібну мережу виробленого в Україні вина скоротилась торік до 52 %, проти 62 % у 2017 році та 85 % у 2005 році; коньячних виробів – до 65 % проти 80 % у 2017 р.; ігристих і шампанський вин – до 60 % порівняно з 75 % у 2017 році.

Причинами цього слугувало зменшення обсягів збору й переробки винограду на виноматеріали, обмежена купівельна спроможність, експансія товарів іноземного виробництва на ринку України. Зокрема, у 2019 році на виноматеріали було перероблено лише 124 тис. тонн, що удвічі менше показників попередніх років – 271 тис. тонн у 2017 році і 274 тис. тонн у 2018 році.

«У результаті суттєво скоротився обсяг вироблених виноматеріалів, який за оцінками 2019 року становив лише 9,9 тис. декалітрів. При тому, що у 2018 році обсяг виробництва виноматеріалів був удвічі більшим – 19,7 тис. декалітрів», – поінформувала Ольга Ходаківська.

Як наслідок, внутрішній ринок заповнюється імпортною виноробною продукцією. Так, за результатами проведеного науковцями Інституту аграрної економіки дослідження, обсяг імпорту виноградного вина у 2019 році зріс до 55,7 тис. т, тоді як експорт цього виду вітчизняної агропродукції впав торік майже у 6 разів (!) – до 8,8 тис. т проти 51,4 тис. т у 2018 році. У результаті Україна має від’ємне зовнішньоторговельне сальдо – $135 млн.

«Закуповуючи значну кількість вин, коньячних спиртів і інших виноматеріалів за кордоном, ми сприяємо розвитку зарубіжного виноградарства і виноробства, руйнуючи при цьому свою економіку», – зауважила Ольга Ходаківська.

Для того, щоб вирішити наявну проблему та не втратити існуючий вітчизняний потенціал доцільно наразі переглянути вектор державної політики щодо розвитку виноградарства та виноробства в Україні, зауважила експерт.

Його слід націлити на реалізацію комплексу заходів, який включатиме:

  • стимулювання закладки молодих виноградників шляхом надання пільг в оподаткуванні та компенсації вартості саджанців у розмірі 80-90 %;
  • підтримку вітчизняної селекції, сорти якої мають високу біоадаптивність, високу стійкість до хвороб, а за такими ознаками, як зимостійкість, посухостійкість та смакові якості здебільшого  переважають зарубіжні аналоги;
  • компенсацію витрат, понесених на створення систем краплинного зрошення;
  • усебічну підтримку брендів «Вина України», «Коньяки України» тощо;
  • прийняття й реалізація державної програми підтримки експорту винопродукції, просування її на зовнішні ринки та пошуку нових ринків збуту;
  • стимулювання розвитку гастрономічного й винного туризму, що сприятиме відновленню галузі та розвитку сільських територій;
  • формування виноградарських та виноробних кластерів;
  • захист внутрішнього ринку від низькоякісних контрафактних товарів.

Виноградарство й виноробство – це не лише смачний виноград та хороші й якісні вина. Це одна із соціально значущих галузей агропродовольчого сегменту, яка забезпечує створення робочих місць, генерування доданої вартості, наповнення бюджетів виноградарських регіонів України.

Не слід забувати і про наші конкурентні переваги. Так, виноградники і виноробні Південної Бессарабії знаходяться на одній широті з Бордо (Франція) та П’ємонт (Італія). Це найкращі кліматичні умови для виноградарства. Свої переваги мають і решта виноробних регіонів України.

Щоб врятувати виноробну галузь України варто докласти усіх можливих зусиль, аби наявний вітчизняний потенціал був реалізований повною мірою, підсумувала Ольга Ходаківська.

Новости по теме

| | | | |