Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита!

16 ноября, 2020

Чудне створіння вівця. Спокійне, мирне і незахищене. Ні рогів, ні ікол, ані копит, якими можна оборонятися. І все ж живе!

У різних регіонах нашої країни вівчарство з давніх часів було традиційною галуззю тваринництва. Господарсько-корисні якості овець (висока відтворна здатність, скоростиглість, добра оплата спожитого корму, тривалість використання репродуктивного поголів’я, плодючість і багатоплідність) забезпечують їх перевагу порівняно з іншими видами сільськогосподарських тварин.

Хто не читав «Одіссеї» Гомера чи давногрецький міф про аргонавтів? Події обох епосів частково розвиваються на території України і там прослідковуються елементи того, що нас цікавить вівчарство. «В холодній, вічно покритій туманами країні кіммерійців», – говориться в «Одіссеї», – живуть циклопи. Грецькі скитальці потрапляють до одного з них у полон. Циклоп утримує овець та кіз; саме завдяки останнім головному герою і його товаришам вдається вислизнути з пастки.

Ясон, головний герой міфу про аргонавтів, пливе в Колхіду за «золотим руном» – це тонка вовна, щось на зразок мериносової шерсті, з якої виготовляли дорогі тканини для аристократії. В усі часи в світі вовняні тканини й овець цінували дуже високо. Давайте згадаємо історію.

В стародавньому Римі (у кінці І тисячоліття до н.е.) не було ні шовку, ні бавовни, тому всі люди – від раба до сенатора, тривалий час носили тільки вовняний одяг. Це забезпечувалося розведенням великої кількості овець і добре налагодженою технікою прядіння, ткацтва та валяння вовни. Збереглися фрески, що зображають технологію переробки вовни. При розкопках Помпеї виявлено такі металеві ножиці, які ще і в наш час іноді використовують для стриження овець, якщо немає електричних стригальних агрегатів.

У Римі були розроблені правила оцінки, добору і використання овець. Детально описані способи годівлі та утримання тварин. У період панування Римської імперії вівці були завезені в різні регіони Європи. А з часом вони поширилися майже на всі континенти й у всі країни світу.

Ще за часів Петра І був виданий царський указ (1722 р.), де говориться про Україну як про район найбільш сприятливий для ведення вівчарства: «Бог благословив Малороссию паче иных краев Российского государства способным воздухом к размножению овец и доброй шерсти».

Високі якості продукції овець визначили не тільки важливу роль цих тварин у виробничій культурі людини, вони знайшли також широке відображення в сфері мистецтва і культової символіки. Практично всі барельєфи, статуетки, малюнки та зображення овець, які дійшли до нас з глибокої давнини, мають не тільки інформаційну, а й високу художню цінність. Особливої уваги заслуговують зображення «Чоловік з ягням» і «Кілікійські данники» з розкопок палацу персидських царів у Персеполі, а також зображення жертовних тварин на кам’яних плитах з Форуму Стародавнього Риму. З високою художньою майстерністю і смаком виконані зображення жирнохвостих овець Ассірії і домашніх тварин Стародавнього Єгипту. В Китаї ієрогліф «баран» означає також слово «талан» і «щастя», а позначення «стадо» досягається за рахунок поєднання ієрогліфів «вівця» і «князь».

З вівцями повязаний символічний зміст древньоєврейських, а потім і християнських повчань біблії. Єгипетський верховний бог Амон-Ра (бог сонця) зображений у вигляді чоловіка, голова якого прикрашена «короною» з рогами барана. Храм Амона в Фівах – найбільший у Єгипті. Тут була створена неперевершена за своєю унікальністю алея статуй «священних баранів». У Греції й Римі Амон також ототожнювався з божественним володарем усього світу. Храми Амона були в Спарті, Римі та інших містах.

Визнаним «богом» сучасної культури вівчарства стала Австралія. Своєрідним символом стародавнього Амона в галузі знань, праці і значних досягнень у поліпшенні домашніх овець постає гігантська скульптура «Великого мериноса» в австралійському містечку Гоулбері.

Таке ставлення до овець можна пояснити тим, що з усіх видів домашніх тварин вівці відрізняються найбільшою різноманітністю продуктивності. Від них одержують вовну, смушки, овчини, м’ясо, молоко. Існують навіть в’ючні вівці. Тільки тоталізатор іподромів не знає овець. Мабуть, тому що у людини «не доходили» руки до ніг цих тварин, хоч дорослі вже влаштовують змагання для малюків у перегонах на вівцях.

Отже, це тільки «затравка» для Вас – дорогі наші читачі. Наступного разу поговоримо про цінні властивості усіх видів продуктивності овець.

Матеріал:
кандидат с.-г.наук, доцент кафедри у птахівництві, свинарстві та вівчарстві
факультету тваринництва та водних біоресурсів
Національного університету біоресурсів і природокористування України
Наталія Богданова

Новости по теме

|