Чи можливо побудувати «картопляний рай» в степовій зоні України?

10 сентября, 2020

Доля професійного вирощування картоплі в Україні мізерна – загалом її вирощують на присадибних городах. Про це каже директор приватного підприємства «Александр А. Синенко», один із засновників Української асоціації виробників картоплі Олександр Синенко.

За інформацією Херсонської ОДА, наприклад, у 2019 році в області по всіх категоріях господарств з площі 22,3 тис. га накопано 258,8 тис. тонн картоплі. 95% були сконцентровані у господарствах населення загальною площею 21,2 тис. га, тоді як у сільськогосподарських підприємствах – майже 5% зібраної картоплі з площі 1,1 тис. га. За інформацією Мінекономіки, по всій Україні частка промислового виробництва картоплі складає менше 2%.

І це закриває для нас ринок Європи, наприклад. Наразі, за словами Синенка, українську картоплю експортують у Грузію, Середню Азію (насіннєвий матеріал), Туреччину (цей напрямок залежить від кон’юктури і є проблема з логістикою), ранню бульбу – у Білорусь (у них потреба у ранній картоплі близько 50 тисяч тонн). А от в ЄС – зась, бо є директиви щодо фітопатологічних захворювань — бурої гнилі, картопляної молі, які присутні в Україні. Чому присутні? Бо контролювати фітосанітарні заходи, щоб зняти карантинні обмеження, в умовах, коли весь продукт вирощує «у тіні» одноосібник на своєму городі чи дрібний фермер, неможливо. Крім того, як можна конкурувати з «тінню»? Люди, які називають себе дрібними фермерами, продають продукцію на тому ж оптовому овочевому ринку у Великих Копанях і не мають визначеного статусу.

«Вони фактично є учасниками ринку, яких ніхто не може контролювати, і вони його нищать. У нас в цьому сенсі недореформована аграрна галузь взагалі. Як результат — ми не можемо вийти на більш спроможні ринки по картоплі», — зазначив Синенко.

Як підкреслює директор департаменту розвитку сільського господарства та зрошення Херсонської ОДА Олександр Паливода, основною запорукою успішного ведення картоплярства, особливо на Херсонщині, є наявність зрошення та сховищ. Майбутнє галузі – за професійними спеціалізованими виробниками, насамперед, за середніми та великими фермерськими господарствами. Але великі господарства не поспішають переходити на таке виробництво.

Одноосібники вже й самі розуміють, що вирощують картоплю собі у збиток. Проте звичка переважає. До того ж картоплярство на селі досі має велике соціальне значення. Бо як то – мати город і не виростити на ньому картоплю?

«У порівнянні, плодоовочеві культури та виноградники – це ті виробництва, на яких ручна праця окупається повною мірою і рентабельність яких досить висока. Картопля ж з огляду на обсяг ручної праці – одна з найменш рентабельних культур», — каже Олександр Паливода.

Проблеми в картоплярстві призводять до скорочення площі посадки картоплі та до непередбаченого росту ціни. За останні роки землі під картоплею стали фактично збитковими або приносять мінімальний дохід.

Урожайність картоплі у 2019 році по всіх категоріях господарств становила 115,9 ц/га, у сільськогосподарських підприємствах 198,4 ц/га. У поточному році на Херсонщині картоплі планується зібрати 274,2 тис. тонн, площа насадження 21,9 тис. га.

Загалом фахівці та експерти констатують: перспектив в українського картоплярства без переробки немає.

За матеріалами: Укрінформ

Новости по теме

| | |