Всім відома казка про ріпку – овоч, який колись був доволі популярним. На жаль, після появи картоплі, ріпа перестала бути потрібною широкому колу людей. Хоча колись саме цей овоч був основною їжею в Стародавній Греції та Римі. До сих пір під його вирощування виділяють значні площі в США, Південній Європі та Азії. Асортимент ріпи дуже багатоманітний. Вона має 5 підвидів, що різняться за формою коренеплодів і кольором м’якоті: є сорти не тільки традиційного жовтого, а й білого, кремового, зеленого й фіолетового забарвлення. Існує й салатна або листова ріпа. Вона має величезну популярність в Азії, де її називають Кабу, Кокабу, Кабуна. І хоча культура за походженням доволі молода, вона є дуже цікавою. Так чим заслужила салатна ріпа таку увагу та прихильність з боку азійських агрономів й споживачів? Може й на півдні України ріпа знову завоює прихильність?
Листові різновиди салатної ріпи кабу об’єднані під загальною назвою Кабу-на («на» в перекладі з японської означає «зелень»). Зазвичай вони формують дуже невеликий коренеплід, що не представляє практичної цінності, або він взагалі відсутній. Кабу досить молода культура, бо її історія починається тільки у 19 столітті, хоча вона має багатовікову історію селекції. Понад 2 тисяч років тому в Японію з Китаю була завезена ріпа далекосхідного і європейського типів.Кабу є результатом схрещування саме цих форм, тому за біологічним і господарсько-цінними ознаками її японські форми перевершують звичайні. Пізніше, після тривалого селекційного опрацьовування, завдяки створенню сортів з високими харчовими й смаковими якостями японська ріпа стала однією з основних овочевих культур в країні.
Кабу має ніжний солодкий смак, а все тому, що не вміщує в собі гірчичної олії. Завдяки цьому ріпу можна вживати усім без обмежень. В діаметрі коренеплід кабу складає близько 30 см. Є й інший різновид – кокабу («ко» по-японськи означає «дрібний»), плід якого сягає 8 см. Коренеплоди мають білий колір. Листки ж навпаки можуть досягати 50 см.
Салатна ріпа є джерелом вітаміну С. За його вмістом вона поділяє друге місце з болгарським перцем після шипшини, тому є дуже чудовим засобом проти запалення ясен та зубного болю. Також в цьому овочі присутній бета-каротин та бурштинова кислота, яка, до речі, рідко зустрічається у рослинах. Саме бурштинова кислота відіграє важливу роль в окислювальних процесах, що відбуваються в клітинах організму людини. В свою чергу, більш продуктивне окислення продуктів обміну сприяє виробленню більшої кількості енергії. У листках рослини вміщується багато мінералів, фітонцидів, клітковини тощо. У листках салатної ріпи кокабу міститься велика кількість заліза, тому її можна використовувати для підвищення гемоглобіну і відновлення нормального кровотворення. Вважається, що продукт має кардіотонічну дію, оскільки він здатний впливати на рівень поганого холестерину, а також знижувати рівень цукру в крові. Активно використовується у народній медицині, як антиоксидантний і протизапальний засіб.
В їжу можна вживати усі частини цієї рослини. Листки є чудовим інгредієнтом для салатів. Також кабу можна додавати у супи й рагу. Японські повари готують блюда навіть з проростків насіння ріпи цього виду.
Всі різновиди салатної ріпи Кабу 1- або 2-річні овочеві рослини, але частіше за все вирощуються в однорічній культурі. Кабу культивують як у відкритому ґрунті, так й у теплицях. Але тут є дуже важливий нюанс. Кабу, що виростили у відкритому ґрунті використовують тільки для маринадів та блюд, що проходять термічну обробку (супи, рагу). Для вживання у свіжому вигляді використовують кабу, що культивована у теплицях. Так відбувається тому, що ріпа, яка була вирощена у відкритому ґрунті більш груба, ніж теплична. Агрономам подобається салатна ріпа з декількох причин. По-перше, дозріває вона дуже швидко – через 40-60 днів, в залежності від сорту. Листкова ріпа, у якої коренеплід не утворюється, дозріває ще раніше – приблизно через місяць. По-друге, існує можливість отримувати врожай круглий рік. Культура досить невибаглива при вирощуванні. Єдина умова – це волога, яка у спекотні дні потрібна рослині регулярно, як втім й іншим зеленим культурам. Японські форми ріпи поширилися в багатьох країнах світу. Так, в США на основі японської салатної ріпи Шогоін були створені свої сорти: Грауфорт і Пурпурний. Сортовий асортимент у продажу в Україні дуже обмежений. Найпростіше знайти насіння таких сортів, як «Волинська», «Петровська» й «Золота куля».
Найбільш поширеним листовим різновидом кабуни є комацуна – скоростиглий овоч. Він був названий Токугава Йошімуне, восьмим сьогуном, який відвідав Едогава в 1719 році для полювання й зупинився в місцевому Храмі Катори на обід. Священик подав йому суп з рисовим пирогом і місцевим листовим овочем. Сьогун був настільки вражений ароматом овочу, що назвав його komatsuna, в честь прилеглої річки Комацу. До сьогоднішнього дня храм Сін-Коіва Каторі пропонує божество Комацуна напередодні Нового року. Людям, які приходять в храм, щоб помолитися в Новий рік, також дають комацуну удачі в новому році. Комацуна має свіжий, солодкий смак і хрустку текстуру. Це також дуже універсальний овоч, але найбільше він популярний у супах, оскільки може залишатися твердим після того, як його тушкують. Він є прекрасним джерелом кальцію, вітаміну А та вітаміну С.
Оскільки насіння у цієї культури дуже дрібне, то рукою їх посіяти складно. Тому в Україні в старовину була навіть професія «плювальщик ріпи». Грамотно «поплював» на полі й отримав гарний врожай.
Вирощування ріпи не є чимось новим для нашої країни. До того ж свіжа зелень та овочі круглий рік мають попит серед споживачів. А якщо є сумніви, що новий продукт не буде популярним, то згадайте, як швидко нам усім довподоби стали японські блюда – суші й роли. То може варто спробувати і японську ріпу, яка є дуже корисним продуктом та завдяки якій можна розширити улюблений асортимент азійської кухні. Клімат півдня України дозволяє вирощувати фактично усе, що забажається. Вже зараз на півдні України можна вирощувати культури, традиційні не тільки для країн Азії, але й для багатьох інших. Головне дотримуватися відповідних агротехнологій та не боятися експериментувати й рослини вам віддячать гарним врожаєм.
Текст: Євгенія Ткачова