Чи може з’явитись королівський делікатес на полях Півдня України

9 июня, 2020

Назва цієї рослини дуже схожа на закляття з давнього манускрипту. Але насправді це королівський продукт, бо є найулюбленішим овочем англійської королеви Єлизавети ІІ – тетрагонолобус або спаржевий горох. Хоч науковці стверджують, що ні до спаржі, ні до гороху рослина не має ніякого відношення. Ця бобова культура немов інопланетний прибулець з яскравими червоними квітками та зі стручками, що мають чотири широкі ребра-крила. Цікаво? Тоді розберімось, що це за рослина та за що вона може полюбитися споживачам південних регіонів?

Справжня назва цієї рослини чотирикрильник пурпуровий, а тетрагонолобус є назвою на латині (Тetragonolobus purpureus). У дикому вигляді рослина зустрічається у Середземноморській Європі. У культурі вирощується в таких країнах як Англія, Аргентина та Південна Австралія. Але є й записи про його вирощуванні на Сицилії з середини 16 століття.

Окрім унікального смаку, трохи схожого на помісь ніжної спаржі й свіжого молодого горошку, спаржевий горох вважають одним з найкрасивіших овочів на планеті за свої естетичні гідності. І, в першу чергу, це завдяки своїм яскравим червоним квіткам, але є й дуже рідкий сорт, у якого квіти жовтого кольору з коричневими стрічками. Незвичайний вигляд мають й боби, які не звисають вниз як у звичайного гороху, а навпаки ростуть строго вгору або в сторону під кутом до стебла. До того ж цікава будова бобу, у якого розвиваються чотири симетричних крильця, на поперечному зрізі бобів видно хрест з колом посередині.

Головною особливістю цієї рослини є те, що вона повністю їстівна. Майже всі її частини вживаються в їжу: корені, молоді пагони, листки, квіти, нестиглі боби, насіння. Молоді листки їдять як будь-яку іншу зелень. Напівзрілі стручки досить м’ясисті для того, щоб споживати їх як у сирому вигляді, так й в жареному, тушкованому та навіть маринованому. В Англії спаржевий горох звичайно готують на пару – смак стає більш вишуканим та ніжним. З бобів готують салати та варять супи, а зі зрілих бобів навіть виготовляють ерзац-каву по-британськи. Поняття «ерзац» стало широко застосовуватися під час Першої світової війни, коли в Німеччині через величезну нестачу стратегічних продуктів їх стали замінювати схожими. Наприклад, вершкове масло на маргарин, а каву на цикорій. В Англії замінником кави стали жолуді Шервудського лісу. Квіти спаржевого гороху можуть стати чудовим декором любого кулінарного блюда. Їх також використовують для додання кольору рису і випічці. Спаржевий горох використовують для приготування борошна, яку потім додають як білкову добавку в хлібопеченні. Окремим чудовим доповненням є корені-бульби рослини. Вони повною мірою є замінником картоплі. До складу коренів входить 20% білка. Підприємливі англійці навіть вегетативну масу використовують на корм скоту та для виробництва біопалива. Тому в результаті отримують практично безвідхідну культуру.

Слід також не забувати й про користь спаржевого гороху. Окрім того, що смак приємний, рослина має лікувальні властивості. До складу рослини входить триптофан. Вперше в 1890 році триптофан виділив з травного ферменту трипсину та описав його властивості німецький хімік Ріхард Ноймайстер, і він же дав назву цій амінокислоті. Вона корисна при депресії, почутті страху та напрузі. Триптофан робить позитивний вплив на настрій і працездатність. Його вживання покращує стан шкіри та волосся, а також нормалізує сон. До основних корисних речовин у складі спаржевого гороху входить мідь, залізо, марганець та ізолейцин. Все це разом запобігає астмі, цукровому діабету, зменшує головний біль та сприяє схудненню, а головне, збільшує імунітет. В країнах Далекого Сходу тетрагонолобус має попит у косметичній промисловості та медицині. Косметика та лікарські засоби, що містять екстракти рослин тетрагонолобуса мають протизапальну, противірусну і протипухлинну дію та корисні для зволоження і лікування сухої та загрубілої шкіри. У медицині отримують препарати з додаванням екстракту рослин для лікування онкологічних захворювань. Листки використовують в складному лосьйоні від віспи в Малайзії. Виділені екстракти з рослин спаржевого гороху використовують також й у харчовій промисловості, додаючи до фруктових соків з цитрусових та винограду, щоб пригнітити гіркий та кислий смак. Високий вміст білка і надзвичайно цінна його збалансованість за амінокислотним складом роблять спаржевий горох чудовим замінником продуктів тваринного походження у харчуванні людини, а за високий вміст олії і вітамінів є дивовижною рослиною незамінною для дієтичного харчування.

 

І це ще не все. З насіння спаржевого гороху отримують чудову олію з високим вмістом ненасичених жирних кислот. Її можна використовувати не тільки в їжу, але й для виробництва мила. Ще однією привабливою особливістю спаржевого гороху є те, що його можна вирощувати у горщиках та використовувати як декоративну рослину у ландшафтному дизайні.

Спаржевий горох не надто вимогливий до ґрунтів. Але все ж краще буде рости на пухких та не дуже вологих ґрунтах. Добре росте на суглинних, поживних або піщаних грунтах, при яскравому освітленні та регулярному зрошенні. Можна вирощувати й без зрошення, але на півдні України все ж добрий врожай можна отримати на краплинному зрошенні. Рослина відносно холодостійка. Урожай збирають разом з формуванням молодих бобів. Зазвичай зривають боби, коли вони досягнуть 3-4 см в довжину. Ті боби, які переросли, швидко темніють, грубіють і стають неїстівними, їх залишають на насіння. Спаржевий горох страждає від тих же шкідників, що й овочевий, але зазвичай не схильний до хвороб.

У світі налічується близько 18 тисяч видів бобових культур, які вживають в їжу люди та тварини та й плоди бобових культур досить різноманітні. Бобові культури дуже корисні для організму людини та обов’язково повинні входити до раціону правильного харчування. Американські дієтологи для позбавлення від зайвої ваги радять кожному щодня протягом 1,5 місяців з’їдати в день не менше 130 г бобових продуктів.

Вирощування спаржевого гороху є привабливою пропозицією для південних регіонів. Це допоможе розширити видове різноманіття бобових овочів і підвищить забезпечення населення дешевим легкодоступним білком. І хоча, можливо, для великих виробників ця рослина не є достатньо привабливою для культивування, маленькі господарства можуть вирощувати такий королівський делікатес та задовольнити потреби споживачів бобових.

Текст: Євгенія Ткачова

Новости по теме

| |