Екзотична рослина гуньба: користь і особливості вирощування

25 марта, 2020

Про Шамбалу – чудодійну країну, існує багато легенд. Це символ мудрості, просвітління і гармонії. У Шамбалі живуть мудреці, що керують долями світу та знають справжню істину. До нині нікому не вдавалося потрапити до містичного центру, бо його неможливо знайти. А ось рослину, яку також називають шамбалою знайти не так вже й складно, бо росте вона на величезній території по всьому світу. Чим вона приваблива та чи є можливість культивувати її в південних регіонах — читайте у матеріалі «АгроЮг».

Фенугрек, грибна трава, хельба, чаман, хем, меліссітус, шамбала, грецьке сіно, буркотина, окладник, сіре зілля, пажитник – всі ці назви має рослина гуньба сінна (Trigonella foenumgraecum L), що є однорічною пряно-ароматичною рослиною родини бобових. Росте гуньба сінна в Східній Європі, Туреччині, Ірані, Іраку, Єгипті, Вірменії, Ефіопії, Індії, на Кавказі. Невелику її кількість можна знайти навіть в Америці, Франції, Аргентині та Марокко. Індія, Афганістан і Пакистан є найбільшими виробниками гуньби сінної у світі. Найбільш відомою рослина була у єгиптян, які використовували її для бальзамування в стародавньому Єгипті. Схованки гуньби сінної були знайдені в гробницях багатьох фараонів (включаючи Тутанхамона).

Згодом гуньбу розсмакували азійські, кавказькі, балканські та середземноморські кухарі та почали використовувати її у якості спеції. До сих пір цю незвичайну спецію прагнуть навчитися вирощувати в усьому світі. Саме насіння гуньби є найбільш цінним для здоров’я людини. Все тому, що до його складу входять різноманітні вітаміни та багато мікроелементів. До того ж рослина відрізняється значною кількістю поживних елементів: вуглеводи (58,4 г), білки (23 г), жири (6,4 г). Для приготування спеції насіння потрібно обов’язково обсмажити, бо вплив високої температури зменшує гіркоту. Запах насіння гуньби нагадує запах кленового сиропу або паленого цукру. Їх можна використовувати для приготування цукерок, безалкогольних напоїв, випічки, маринадів і морозива. Гуньба — невіддільна частина індійської кухні, бо є одним з інгредієнтів індійської суміші каррі. Вона також використовується, як ароматизатор для ванілі промислового виробництва, кленового сиропу й рому. Також смажене насіння гуньби сінної можна використовувати як замінник кави, а з висушеного насіння отримують смачний чай. Засушені, подрібнені листки надають незвичайний смак м’ясним, овочевим, рибним стравам. Свіжі листки є доповненням соусів, салатів, супів, м’ясних страв, гарнірів. Іноді гуньбу включають до складу інгредієнтів для приготування аджики. Молоде насіння гуньби включають до складу знаменитої спеції хмелі-сунелі.

 

За дослідами вчених гуньба може знизити високий рівень холестерину в крові, поліпшити травлення, стимулювати вироблення молока (у жінок, що годують) і полегшити симптоми анемії, лихоманки, виразок у роті, дихальних розладів, безсоння і запалення. Науковими дослідженнями було підтверджено, що використання насіння гуньби поліпшує глікемічний контроль і знижує резистентність до інсуліну у хворих на цукровий діабет 2 типу. В наш час гуньба сінна доступна у вигляді трав’яних добавок. Особливу користь має рослина для чоловічого здоров’я, стимулюючи вироблення тестостерону. Живильні речовини, які входять до складу гуньби, можуть стимулювати ріст волосся. Дослідники припускають, що нанесення пасти з листків гуньби може сприяти росту волосся на шкірі голови і допомагає підтримувати його природний колір.

Сушені листки рослини можна використовувати, як натуральний засіб проти комах. Гуньба  була однією з найважливіших джерел корму для тварин в Стародавній Греції і Римі й досі використовується в деяких частинах Європи та Африки. Окрім цього, рослину дуже люблять бджоли. Нектаропродуктивність з 1 га посіву становить 60 -120 кг.

Не менш популярним видом рослини, яку використовують у медицині та кулінарії, є гуньба блакитна. Зовні вона схожа на люцерну.  Її можна зустріти в Південній Європі, Середземномор’ї, Балканах, Малої Азії, на Кавказі, в Криму. Саме з цього виду гуньби виготовляють відому грузинську спецію уцхо-сунелі. За різними рецептами грузинської кухні, уцхо — цунелі отримати не складно, потрібно розтерти квітки гуньби блакитної разом з пелюстками, насінням і зеленими частинами висушеної рослини. В Альпах цю рослину додають до сиру. Від цього сир набуває специфічного аромату та гострого смаку. Такий продукт не ріжуть, а додають до страв у тертому вигляді. У деяких європейських країнах блакитна гуньба є важливим компонентом деяких сортів хліба.

За рекомендацією індійських фахівців (Індія — одна з країн, де гуньба культивується у дуже великих обсягах) бажаним типом ґрунту для успішного вирощування гуньби є суглинний або супіщаний суглинок зі значенням рН в діапазоні 6-7 і з хорошими умовами дренажу для кращої врожайності. Перед посівом насіння піддають  культурі Rhizobium, тобто застосовують інокулянти для протруювання. Попередниками можуть бути картопля та зернові культури. Найбільш популярними універсальними сортами гуньби сінної є «Гурман», «Успіх», «Амулет», а ось для отримання зеленої маси – «Атлант».

Сорт гуньби блакитної – Дивовижний аромат. Сіють у грунт, при температурі повітря 24 градуси сходи з’являються на другий день від моменту посіву, а при температурі повітря 20 градусів сходи з’являються на п’ятий день. Гуньбу рекомендують мульчувати, бо інакше вона буде потребувати обов’язкового зрошення. Гуньба краще себе почуває на сонячних місцях або в легкій півтіні, тоді рослина не витягується. Урожай можна збирати, коли побуріють дві третини бобів. Важливо не проґавити цей момент, бо частина бобів розкриється і насіння впадуть на землю. З гуньби можна збирати не тільки боби, але й верхівки суцвіть, які згодом сушать і подрібнюють. Сушіння проводять тільки в темному місці, на світлі сировина дуже швидко вигорає. Після збору врожаю, бобів та суцвіть, траву гуньби можна заготовити на сіно для згодовування худобі. Через те, що гуньба – це бобова рослина, вона накопичує на своє коріння азот за допомогою бульбочкових бактерій, тому її цілком можна вирощувати і як сидерат. Гуньба також чудово почуває себе при вирощуванні у контейнерах, тому свіжу грибну траву можна з легкістю виростити на підвіконні.

Спеції та приправи не тільки відкривають величезний простір для творчості кулінарів, але й дають можливість аграріям розширити асортимент вирощуваної продукції. Тому для південних регіонів гуньба є чудовою можливістю освоїти не тільки нову, а й корисну культуру.

Текст: Євгенія Ткачова

| |