Чи можливо вирощувати швейцарський мангольд в умовах півдня України?

5 февраля, 2020

Швейцарський мангольд, значною мірою, король прізвиськ. Він відомий як срібний буряк, шпинатний буряк, крабовий буряк, морський буряк, білий буряк, полуничний шпинат, римська капуста або яскраві вогні. Але присутність у назві слова «швейцарський» не означає, що батьківщиною рослини є Швейцарія, бо мангольд походить з Сицилії. Просто у 19 сторіччі це слово додали до назви, щоб відрізняти рослину від французького шпинату. Найбільш популярним цей овоч є у країнах Середземномор’я. Одна чашка нарізаного мангольда містить всього 35 калорій і забезпечує понад 300% добової норми вітаміну К та 44% від рекомендованої кількості вітаміну А. То в чому користь мангольда для споживачів Півдня України та які особливості його культивування?

Швейцарський мангольд вирощується з 300 року до нашої ери, а коріння дикого мангольда використовувалися як ліки. Дика форма зустрічається на Канарських островах, в Середземноморському регіоні та зі сходу на південь Азії. У промислових масштабах мангольд вирощують у провінції Квазулу-Наталь на сході Південно-Африканської республіки та в Італії. Також великі площі розташовані у Каліфорнії, США. Мангольд дворічна рослина з великими темно-зеленими листками, які можуть вирости до 37 см у довжину та 25 см у ширину. Хоча рослина є прямим родичем буряка, відрізняється від нього тим, що у їжу використовують лише листки та стебла.  Завдяки цьому багато хто помилково вважає мангольд зеленню, але він повноправно визнаний овочем.

Швейцарський мангольд зазвичай використовується у свіжому вигляді, але його також можна заморозити, консервувати або висушити. Багато хто вживають мангольд як корисну їжу, а деякі використовують його ще і як ліки. Овоч в дієтичному харчуванні робить меню різноманітніше. До того ж, для тих, хто страждає на цукровий діабет, ожиріння, підвищений тиск і анемією, рослина є й лікувальним засобом. Листки після термообробки використовують для компресів при хворобах і запаленні очей. А завдяки вмісту лютеїну в мангольді, вживання його соку знижує ризик захворювання на катаракту. Деякі використовують відварені листки овочу для зняття запалення на пошкодженій наривами або опіками шкіри. Ті, хто хоче отримати профілактику проти ракових захворювань, включають у свій раціон мангольд, бо в ньому високий вміст природних антиоксидантів й клітковини. Найбільш цінна речовина в овочі – холин, який є в основному тільки у м’ясі, яйцях та рибних продуктах. За останніми дослідами, будь-які харчові добавки, що містять холин у кількості 0,8% повністю запобігають розвитку раку. Незамінним продуктом мангольд може стати для людей, які не переносять лактози. Швейцарський мангольд містить в собі кальцій. Досить в день випивати одну чашку відвару з цієї рослини й організм буде отримувати рівно 100 мг кальцію. Одним словом, мангольд здатний замінити молоко, щоб не позбавляти зуби та кістки необхідного їм кальцію. А якщо окремо приготувати середню частину листка, то можна отримати страву дуже схожу на справжню спаржу. Завдяки яскравому забарвленню стебла та зеленим крихітним листочкам шеф-кухарі по всьому світі використовують мікрозелень мангольду у вишуканих стравах. З одного насіння виростає до 2-3 паростків, які, досягаючи 5-7 см у висоту, вже максимально насичені найніжнішим смаком.

Швейцарський мангольд не тільки смачний і поживний, але й декоративний. Його головна привабливість – яскравий колір стебел. Тому ця культура популярна серед ландшафтних дизайнерів, які прикрашають мангольдом не тільки приватні сади, а й міські парки та клумби. В даний час існує безліч різних сортів овочу. Вони розрізняються товщиною і забарвленням черешків, які бувають білими, жовтими, рожевими, червоними, малиновими. Овоч не боїться холодів, тому його можна висаджувати значно раніше, ніж інші, а також дуже часто мангольд сіють під зиму. Краще росте на добре дренованих та збагачених органічною речовиною грунтах, але в цілому невибагливий – буде добре рости незалежно від типу грунту, температури або тривалості дня.

Мангольд потребує зрошення у посушливих й жарких регіонах. Завдяки цьому він не втратить своєї продуктивності. Тому при його вирощуванні рекомендується використовувати мульчу. До того ж мульча запобігає росту бур’янів. За багаторічними дослідженнями вчених, які порівнювали результати впливу різних видів мульчі на грунт та врожайність, з’ясувалося, що для мульчування все ж найкраще використовувати солому. В такому полі буде найвищий вміст органічного вуглецю, найбільше поживних речовин. І хоча при використанні пластикової мульчі здатність грунту поглинати вуглець з атмосфери знижується, фермери з Африки та деяких провінцій Китаю при вирощуванні мангольду вже дуже давно використовують білий пластик, чорний пластик і поліпропіленові мішки. До речі, за дослідами іспанських вчених, ефективнішою за пластик виявилася мульча з паперу, яка до того ж й чудово розкладається. Мангольд можна поєднувати з різними культурами, які при прямому сусідстві відносно добре ростуть (всі бобові, капуста, морква, редис, редька), а ось шпинат для нього поганий сусід.

Крім відкритого грунту мангольд можна вирощувати контейнерним способом або в горщиках на підвіконнях. Головне забезпечити рослині південно-східні вікна і якомога більше освітлення. Це може стати ефективним рішенням нестачі свіжих хрустких овочів у зимовий період. У горщик з мангольдом можна посадити кілька маленьких бра́тків (Viola tricolor L.). Вони будуть цвісти протягом всієї осені, а їх ніжні квіти є їстівними – дуже приємні на смак, до того ж додають привабливий вигляд гарнірам та зимовим салатам.

Збір врожаю у кожного виду мангольда має свій графік: черешковий збирають через 90 -100 днів після висадки, а листовий вид – раніше, через 60 -70 днів.

В Україні культура мангольду не є розповсюдженою. Овоч називають «буряк навпаки», але з кожним роком його популярність зростає. Невибагливість та простота у вирощуванні, а також можливість отримувати поживний зелений овоч як у відкритому ґрунті, так й у теплиці раніше, ніж усі інші зелені культури, може стати привабливим бізнесом для початківців та вже досвідчених аграріїв Півдня.

Текст: Євгенія Ткачова

Новости по теме

|