Скоро прийде зима з різкою зміною погодних умов: жорсткі морози змінюються на вогку слякоту. При таких змінах настає сезон простудних захворювань. Саме у період осінь-зима-весна на допомогу людському організму приходять ефіроолійні культури, які, окрім приємного аромату, мають й лікувальну властивість. Основна маса ефірних олій виробляється з імпортованої сировини, ціни на яку зростають щороку. А ось вітчизняного продукту вкрай не вистачає. Окрім виготовлення лікувальної олії ефіроолійні культури можуть стати незамінним компонентом лікувальних чаїв та входити до складу сумішей для аромотерапії, ефект від якої постійно досліджують фармацевтичні лабораторії та отримують позитивні результати.
Однією з таких рослин є цитронелла (Cymbopogon flexuosus). Трава також має назви – цимбопогон, лемонграсс, лимонне сорго, челнобородник, лимонна трава. Це трав’яниста, багаторічна, злакова, пряно-ароматична культура, батьківщиною якої є Африка. Також у природних умовах її можна побачити в країнах Центральної Америки, на острові Ява, в Аргентині і на території В’єтнаму. Давня малазійська легенда свідчить про те, що лемонграсс є священною рослиною. У давнину люди наділяли її різними магічними властивостями, наприклад, здатністю захищати від каліцтв та поранень. Перед битвою, щоб захистити себе від смерті, воїни натирали своє тіло бальзамом з цієї трави та вимовляли спеціальний магічні тексти. Також існує припущення, що під біблійною назвою qaneh, яке означає очерет, мається на увазі саме лимонна трава. В Голландії лемонграсс іноді називають «верблюже сіно», оскільки її одночасно з іншими прянощами перевозили з Азії в Європу на караванах. В середньовічній Європі ця рослина традиційно використовувалася в пивоварінні й при приготуванні пряних вин. Наприклад, в наш час є дуже популярним направлення «herbalbeer», яке пропонує додавання у напій різних фруктових та трав’яних компонентів. Одним з таких видів пива є «Barett Lemongrass Weizen», до складу якого входить лемонграсс.
Не менш розповсюдженим є й використання цитронелли у кулінарії. Для вживання в їжу використовують свіжі стебла і бульби. Нарізані стебла рослини трохи нагадують нашу рідну зелену цибулю або порей та мають свіжий, сильно лимонний з домішкою імбиру смак. Для приготування страв стебла і бульби розчавлюють, а перед подачею на стіл дістають зі страви та викидають. Стебло можна змішати й з іншими компонентами, щоб отримати густий суп з насиченим смаком. Наприклад, на сьогодні найбільш популярним є тайський суп Том-кха-гай, до складу якого входить лемонграсс, який чудово балансує в супі гостроту перцю чилі і ніжність кокосового молока. Також лимонна трава чудово поєднується з куркою та морепродуктами. Лемонграсс відомий й завдяки чайному купажу як чорного так й зеленого чаю.Така суміш безумовно корисна для профілактики застуди, бо рослина містить: вітаміни С і В, пантотенову кислоту, піридоксин, тіамін, ефірні олії, жири, залізо, магній, фосфор. Це саме ті елементи, які регулярно потребує людський організм.
Ще одне цікаве та корисне застосування лемонграссу – це використання ефірної олії рослини у якості біологічного інсектициду. Наприклад, мешканці Африки висаджують під вікнами кущі лемонграссу для відлякування мух цеце. Вирощуючи лемонграсс на підвіконні, можна назавжди забути про комах. До того ж олію можна використовувати у якості пестициду та консерванту. У древній Індії її наносили на стародавні манускрипти з пальмових листків, які завдяки цьому могли довго зберігатися.
Однак, насамперед, олію лемонграссу бажано використовувати на користь здоров’я людини. При використанні зовнішньо вона заспокоює і розслабляє, очищає шкіру, розігріває тіло. Є ефективним засобом в боротьбі з акне. Варто відзначити, що властивості олії з цитронелли сильніші, ніж у інших цитрусових олій, через високу концентрацію основного компонента – цитраля. Цитраль відрізняється фунгіцидною та бактерицидною активністю, а за даними недавніх досліджень також має протиракові властивості. До того ж цілюща олія сприяє поліпшенню розумової активності, пам’яті, концентрує увагу, тому дуже часто саме олія лемонграссу входить до складу автомобільних освіжувачів. Завдяки своїй здатності знижувати температуру, Лемонграсс отримав назву «трава лихоманка» в деяких культурах, які виробляли «гарячкові чаї» з листя лемонграссу. Трава найчастіше використовується для полегшення проблем з травленням, зменшення тілесних болів, болів і високих температур, а також для усунення шкідливих бактерій.
Для отримання врожаю цитронелли необхідно врахувати декілька особливостей, що притаманні цій рослині. Росте дуже швидко і являє собою траву висотою до 1,5 метра. Зростає пучками. Коренева система сильна, ґрунт навколо рослини швидко виснажується і сохне, тому потребує регулярного поливу, але помірного. Для підтримки вологості, ґрунт необхідно замульчувати шаром близько 15 см. Як матеріал для мульчі можна використовувати тирсу, сухий гній, солому, торф, листя. Цитронелла не відноситься до агресивних рослин, в ширину росте повільно, тому при вирощуванні у теплиці кущі не заважають один одному. Потребує яскравогоо сонця та легкого родючого ґрунту з великою кількістю піску. Розмножується насінням, пагонами та цибулинками.
Вирощують цитронеллу як у відкритому, так й у закритому грунтах. Оскільки це тропічна рослина, яка не дуже добре переносить перепади температур та зовсім не переносить приморозків, на Півдні України, її краще вирощувати або як однорічну культуру, або як багаторічну – у теплицях. Цитронелла добре себе почуває й на підвіконнях.
Ціна за 1 кг сухої сировини в Одеській області складає 205 грн/кг, 200 гр мороженої цитронелли коштує близько 80 грн, а ось ціна на ефірну олію залежить від виробника (від 8000 грн за 500 мл).
Сьогодні найбільш якісними виробниками цитронеллової ефірної олії є: Шрі-Ланка, Китай, Індонезія, Індія, Тайвань, Гватемала Бразилія, і країни Південної Африки. Південні регіони, маючи у своєму розпорядженні унікальні природно-кліматичні умови, можуть стати виробниками тих ефіроолійних культур, які не спроможні зростати в інших регіонах і цим стати унікальною площадкою для культивування рослин широкого спектру застосування.
Текст: Євгенія Ткачова