Екзотичний гарбуз може з’явитися на полях аграріїв півдня України

8 ноября, 2019

Ось і пройшло українське свято Хелловін. Так, ви все вірно прочитали, саме українське свято, тому існує достатньо багато доказів. Наприклад, за історичними дослідами відомої української письменниці Лади Лузіної, на Київських базарах першого вересня за старим стилем (двічі старий Новий рік, що пізніше Петро І переніс на 1 січня), влаштовували справжнє свято вогнів і святкували Одруження свічки – саме з цього дня в Україні починали працювати при вогні, свічках та скіпах. І один з перших вогнів Києва спалахував у гарбузі-світильнику, який ми зараз асоціюємо виключно з іноземним Хелловіном. Дійсно, свято Хелловін не відбудеться без гарбуза – символу української обрядовості, улюбленого традиційного овочу для українців, страви з якого із задоволенням готує більшість населення. Тай сам гарбуз із задоволенням росте практично у всіх регіонах країни. Але існує ще один вид гарбуза, який у відкритому ґрунті можна вирощувати лише у південних регіонах, та який має одну велику перевагу серед інших видів. Що ж це за король городу?

 

Традиційно вирощують крупноплідний, твердошкірий та мускатний види гарбуза. І чомусь зовсім забули про ще один вид гарбуза – бенінказа, зимовий гарбуз або зимова диня. Основною перевагою бенінкази є можливість надзвичайно тривалого збереження плодів, які не втрачають своїх властивостей на протязі двох-трьох років. Для порівняння, літні сорти гарбуза твердошкірого використовують із серпня по грудень, мускатні види – з листопада по лютий, а великоплідні зимові сорти – із грудня по травень, пізніше вони різко втрачають цукри й стають несмачними.

Потрапив цей вид гарбуза до України з Південно-Східної Азії. Китайці за форму плодів та колір називають його «гарбуз-подушка» або «гарбуз з попелу». Кращі сорти зимової дині вирощуються в Гуанчжоу. Плоди можуть досягати довжини 0,6 м, діаметру до 20 см та маси до 10-20 кг. Кожна частина рослини використовується у Китаї у якості їжі або ліків. Страви з бенінкази готують у китайських ресторанах у широкому асортименті. Однією з найпопулярніших страв є «Дон гуачжун». Береться невеликий гарбуз, відрізається верхня частина та видаляється насіння й м’якуш. Потім гарбуз проварюють на протязі 10 хвилин у киплячій воді та одразу після цього занурюють у холодну воду. Варений гарбуз наповнюють начинкою з м’яса та овочів та готують на пару ще 30 хвилин. В результаті отримують оригінальну, корисну та смачну страву. Зріла зимова диня має дуже м’який смак, а незрілі плоди – солодкі. Її часто порівнюють зі смаком огірка, що має свіжий, майже трав’янистий аромат. Бенінказа не має специфічного аромату гарбуза, який, до речі, не всім до вподоби.

Стосовно лікувальних властивостей, то на протязі багатьох тисячоліть використання усіх частин рослини зафіксовано у східній медицині. Недарма тібетські лікарі вирощують бенінказу у великій кількості, щоб потім отримати з неї лікарські препарати. Овоч рекомендують вживати для нормалізації обміну речовин, при захворюваннях нирок та цукровому діабеті, гіпертонії, ішемічної хвороби серця та у якості дієтичного продукту (на 100 г всього 13 калорій). Використовують як протизапальний та сечогінний засіб. Сік з плодів лікує дерматити та лихоманку. Зараз у багатьох науково-дослідних університетах світу активно досліджують плоди бенінказу на антиоксидантні властивості, які дозволяють знизити в організмі людини кількість вільних радикалів. Останні дослідження підтверджують таку особливість плодів даними біохімічних лабораторій.

Японці вживають молоді листки, вусики та квіткові бруньки рослини, як зелень у салатах. З насіння отримують олію, що також має лікувальні властивості. А підсмажене насіння китайці вживають як ласощі. Олію з рослини можна використовувати як розчинник інших харчових олій для підвищення вмісту в них незамінних жирних кислот, наприклад, лінолевої кислоти. В Індонезії плоди бенінкази використовують як посуд для зберігання кокосової олії. В’єтнамці споживають бенінказу у сушеному вигляді, розробивши особливі параметри висушування овочу для більш тривалого зберігання. Молоді плоди бенінказу є опушені, але з часом з’являється восковий наліт. Його стає так багато, що він з легкістю знімається ложкою та використовується у технічних цілях: в медицині та для виготовлення свічок.

У 2012-2013 роках досліди з вирощування бенінказу у промислових масштабах було проведено на півдні Румунії. Вони показали, що цей вид гарбузу дуже швидко пристосовується до нових умов вирощування та дає високі врожаї. До того ж бенінказу не потрібно відділяти від гарбузових родичів, бо вона не перезапилюється. Рослина не вибаглива до умов вирощування, до того ж стійка до приморозків (-4 оС). Але найкращий врожай можна отримати все ж на родючих, органічно багатих, добре зволожених суглинках на повному сонці. Оптимальний спосіб вирощування є розсадний, бо має гарантоване отримання плодів. Гарбуз можна вирощувати як у розкид, так і на шпалерній культурі. Бенінказа вимагає зволоженого ґрунту, але водночас може з легкістю переносити посуху, бо має потужну кореневу систему. Фахівці стверджують, що на одному батогу бажано залишати 3-4 плоди для того, щоб маса кожного в середньому достигала від 2 до 4 кг, бо якщо залишити один плід, його вага може досягнути 20 кг. Самі пагони досягають біля 4 метрів у довжину, тому після зав’язування плодів їх прищипують.

Для Півдня України бенінказа є достатньо перспективною культурою, бо регіон має усі необхідні ґрунтово-кліматичні умови для вирощування екзотичного гарбуза. До того ж основна агротехніка фактично зовсім не відрізняється від агротехніки вирощування звичайного гарбуза. Недостачу вологи у посушливі періоди можна скоригувати завдяки краплинному зрошенню. Довгий термін зберігання допоможе реалізувати продукт на протязі усього зимового періоду, коли на полицях магазинів свіжі овочі та фрукти коштують немалі гроші. Широка палітра рецептів смачних блюд та лікувальні властивості є ще одним позитивним аспектом для культивування екзотичної культури. А існування сортів бенінкази з найкоротшим періодом дозрівання може стати приємним бонусом для аграріїв-новаторів.

Текст: Євгенія Ткачова

Новости по теме

| | | | | | |