Рослина з цікавою назвою Скорцонера є маловідомою в Україні. У народі вона отримала назву: чорна морква, чорний або солодкий корінь. У якості городньої культури скорцонеру вирощувати почали не так вже й давно (16–18 сторіччя), але в наш час вона завоювала неабияку популярність у Європі. У зв’язку зі змінами клімату на Півдні України аграрії отримали можливість вирощувати багато різноманітних культур, що раніше були не притаманні регіону. Можливо такою рослиною стане й скорцонера?
Скорцонера (лат. Scorzonerahispanica) або Іспанський козелець є багаторічною рослиною. Сама назва походить від італійських слів «scorza», або кора, та «nera» – чорний. Крім того, «скорсоне» по-італійськи означає «отруйна змія». Як зміїна протиотрута скорцонера відома ще з часів Олександра Македонського. Вона була основним овочем, який подавали до царського столу. Скорцонера є улюбленою рослиною тибетських монахів, які й по сей час зберігають рецепти приготування ліків з неї у таємниці. З 16 сторіччя іспанський козелець культивується в Італії, Бельгії, Голландії та Франції, як овоч. У дикому вигляді росте на піщаних і кам’янистих степових ґрунтах південної частини Європи та південно-західній Азії. Зараз найбільшим виробником скорцонери є Бельгія, яка щорічно вирощує близько 2000 га цієї культури.
Скорцонера є унікальною рослиною, бо може бути як їжею, так й ліками. Недарма гурмани називають її зимовою спаржею, а кулінари – чорним сальсіфі та овочевою устрицею. Дійсно, на смак скорцонера є дуже приємною, а при приготуванні та подачі з молоком або вершками вона має легкий присмак устриці. За думкою відомого британського шеф-кухаря Мішеля Ру молодшого, який був нагороджений зіркою Мішлен, скорцонера є одним з найбільш універсальних та смачних коренеплодів – від сирих в салатах до смажених зі спеціями. Також вона високо цінується французькими кухарями та використовується як картопля в високій кухні. До речі, в їжу вживають коріння, листки та квітки рослини, тобто всі її частини є їстівними. Квіти мають аромат, що нагадує какао, а з кореня можна зробити замінник кави.
Найбільш цінним у скорцонерина відміну від більшості бульб та коренеплодів є те, щодо її складу входить інулін (інулін регулює рівень глюкози у крові людини), який робить рослину лікувальною їжею для діабетиків та тих, хто зацікавлений в більш здоровому харчуванні. Саме ця незамінна особливість може зробити скорцонеру широко затребуваною у якості овочу в майбутньому, якщо вона стане більш відомою. До того ж хімічний склад рослини допомагає при багатьох інших патологіях. У складі міститься до 20% сахаридів, пектинові речовини, вітаміни С, В1, В2, Е, РР, кальцій, калій, залізо, марганець, фосфор, цинк. За дослідженнями вчених коріння скорцонери за біологічною активністю вдвічі сильніше за женьшень. Унікальність кореня полягає ще й в тому, що, вживаючи його, як звичайну їжу, людина поступово позбавляється від хвороб, отримуючи при цьому високоякісне, смачне і дуже дешеве харчування. Рослина за своїми поживними властивостями в певній мірі здатна замінити рибу, м’ясо, а також гриби. Скорцонера може допомогти позбутися навіть від алкогольної залежності. Дуже важливо й те, що її пагони та листки використовують, як стимулятор росту у птахів та інших тварин.
Рослина дуже невибаглива, а її технологія вирощування схожа з морквою. Скорцонера є морозостійкою. Коріння у ґрунті при глибокому сніговому покриві переносять морози понад 30 градусів, а сходи – тривале похолодання та весняні приморозки. До того ж рослина – посухостійка, холодостійка та самозапильна, що є незамінними якостями для вирощування в південних регіонах. Якщо коріння скорцонери залишити у ґрунті на зиму, то ранньою весною з них почнуть відростати пагони, які використовують у їжу. Корінь рослини досягає довжини 35–60 см в залежності від сорту та якості обробки ґрунту. Якщо ґрунт буде пухким, то й коріння буде рівнішим та більш видовженим. Корінь іспанського козельцю має чорний колір, але м’якуш у нього є білим. Рости може на одному місці на протязі 5-6 років, але для використання у кулінарії скорцонеру культивують, як однорічну культуру. Як стверджують фахівці, іспанський козелець невибагливий й до ґрунтів. Він може зростати на вапняках, степових та кам’янистих схилах, але найвищі врожаї дає наглибоко оброблених, пухких, багатих на органіку ділянках.
При виробничому культивуванні бельгійські та французькі агрономи зазначають, що є й деякі проблемами, з якими вони стикаються при вирощуванні скорцонери. Перша проблема – це крихкість кореня, тому збирати врожай потрібно з обережністю та вручну. Зламані корені довго не зберігаються, тому спочатку викопують траншею уздовж ряду. Потім виштовхують корені у траншею разом з ґрунтом. Далі акуратно звільнюють коріння від його залишків. Можливо, саме за цієї причини так багато фермерів уникають вирощувати скорцонеру у промислових масштабах. Друга проблема – не дати скорцонері цвісти. Якщо рослина зацвіте, коріння не втратять смак, але зменшаться у розмірі, тому квіти бажано зривати. В останні роки селекціонерами створено багато сортів, що стійкі до зацвітання. У Бельгії працюють над сортами, які можна збирати механізовано. Як посадковий матеріал кращими сортами вважаються «Стрельнянская» (Україна), «Дуплекс» (Голландія), «Скорцонера» (Україна).
Це витривалі рослини, що стійкі до більшості хвороб та шкідників. Скорцонера відлякує тлю і морквяну муху, тому сумісні посіви з морквою дозволять не тільки раціонально використовувати площу, але, що найважливіше, захистити сусідні рослини від шкідників. Насіння висівають в кінці квітня – початку травня, щоб отримати зрілі коріння в вересні-жовтні. Скорцонера є дуже добрим медоносом.
Багато існує цікавих рослин, але при впровадженні в культуру в аграрія виникає ряд проблем. Це недостатня кількість сортів, які можуть бути доступні для придбання. До того ж не «модність» та не розкрученість рослини, тобто відсутність інформації про продукт у споживача, на перших етапах може ускладнити реалізацію врожаю. Дуже часто важко знайти рекомендації по технологіях вирощування, до того ж заважає відсутність досвіду виробництва. Але попри це, шансів для досягнення успіху значно більше. Успіху впровадження скорцонери на Півдні України сприяють оптимальні грунтово–кліматичні умови для вирощування, велика кількість маленьких фермерських господарств, бо така культура не вирощується на великих площах. До того ж значення має цінність скорцонери для здоров’я споживачів, тому таку рослину можна вважати доволі перспективною для вирощування в південних регіонах.
Текст: Євгенія Ткачова