У світі існує цілий ряд рослин, вирощуваних людиною заради отримання полотна. Це однорічні та багаторічні рослини, оброблювані в основному в районах жаркого клімату. Головне місце серед прядильних культур займає бавовник, що дає 75% світового виробництва рослинної текстильної сировини. За виробництвом бавовняного волокна лідерами на даний час у світі є Індія, Китай та США. На них в цілому припадає 60% світового виробництва. Великі площі, зайняті бавовником, також знаходяться в інших частинах Азії та в Африці.
Нещодавно в інтернет-джерелах з’явилася інформація, що Південь України за сумою активних температур досяг межі субтропічної рослинності, тому можна вирощувати бавовник. Але, як то кажуть, у медалі є дві сторони, тому спробуємо розібратися, чи потрібно культивувати «біле золото»на Півдні України?
Для південних регіонів культура бавовни не така вже й нова. Ще на початку 20 сторіччя саме тут почалися експерименти по вирощуванню бавовни. Заради успіху у виробництві, у 30-х роках з Узбекистану до Миколаївської, Херсонської та Одеської областей навіть вислали 20 тисяч родин бавовнярів, які у себе на батьківщині були визнані кулаками. У 1940 роках Миколаївська область давала 67% республіканського виробництва бавовни-сирцю, а у період фашистської окупації у Херсоні був створений НДІ з поліпшення вирощування бавовнику. Навіть у окупований Крим приїхали голландські фахівці — бавовняри. У 1955 році в Херсоні ввели в дію найбільший в Європі бавовняний комбінат – ХБК. В інших південних регіонах на основі місцевої сировини планували виробляти тканини, нитки, вату, харчове та технічне масло. За архівними даними, всім відоме Каховське водосховище було побудовано не тільки для збільшення зрошуваних земель, а й передбачувався розвиток зрошуваних посівів бавовни. Вже у 1956 році бавовник займав майже 0,5 млн.га кращого чорнозему. Але врожаї бавовни на півдні були у 4-5 разів нижчими, ніж у звичних для цієї рослини регіонах, тому вирощування білого золота було припинено, а площі під посівами бавовни змінилися на площі під кукурудзою.
Після розпаду СРСР між республіками виникли кордони, та хоча в Каховському районі Херсонської області бавовну продовжували вирощувати, продавати продукцію стало дорого та економічно не вигідно. До того ж, тисячі гектарів землі за кілька років з категорії зрошуваних земель перейшли в категорію богарних, а зрошувані системи були зруйновані.
Для хороших врожаїв бавовнику, з одного боку, необхідний сухий жаркий клімат, а з іншого – велика кількість вологи. Тому обов’язково необхідно проводити зрошення бавовняних плантацій, що само по собі проблематично, особливо в умовах великих площ, зайнятих монокультурою. Частим наслідком цього є зниження рівня ґрунтових вод. Ґрунтові води використовуються рослинами для покриття дефіциту вологості в активному шарі ґрунту, а також на випаровування з її поверхні. Наприклад, як вже повідомлялося replyua.net з посиланням на Федеральне агентство новин, водна блокада півострова Крим привела до того, що в Херсонській області різко погіршилася екологічна ситуація. В Криму викачують підземні води, через що в довколишніх областях України різко впав рівень ґрунтових вод, а також підвищився рівень солоності. Як наслідок, ґрунти стають непридатними для вирощування сільськогосподарських культур.
Приблизно 10% всіх використовуваних в світі пестицидів припадають на посівні площі, зайняті бавовником. До того ж культура потребує біля 22, 5% інсектицидів від усіх, використовуваних в світовому сільському господарстві. Обробіток бавовнику протягом декількох років на тих самих ділянках викликає збільшення кількості шкідників та застосовуваних пестицидів. Поля обробляються до 30 разів за один виробничий цикл. Широко використовуються пестициди, хімічні добрива, гербіциди. Щоб полегшити машинний збір урожаю, застосовуються дефоліанти. Через зрошення ці речовини потрапляють в ґрунтові води та несуть небезпеку зараження для місцевих джерел питного водопостачання та ґрунтів. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно в світі жертвами застосування пестицидів стають близько 3 мільйонів людей, 20 000 з них гинуть.
Крім цього, для виробництва текстилю з бавовни, волокна зазнають ряд змін: відбілювання, фарбування тощо. Кожен етап супроводжується просочуванням сировини шкідливими речовинами, такими як хлор, формальдегід або важкі метали. Сліди застосовуваних хімікалій виявляються в текстильних виробах. Приблизно 10% з них залишаються в тканини та можуть вести до шкірних захворювань та алергічних реакцій. Наприклад, 23 серпня 2011 року організація Greenpeace представила у Пекіні та Манілі доповідь »Брудне прання», яке було присвячене результатам дослідження у різних країнах одягу та взуття на вміст оксиетильованих нонілфенолів. Ці токсичні речовини, що використовуються в текстильній промисловості в якості барвників, розкладаються до стійкого в навколишньому середовищі нонілфенолу, який порушує гормональний баланс та вбудовується в харчові ланцюги, а тому небезпечний навіть у невеликих концентраціях для людини.
Як бачимо, бавовна – це не тільки великі прибутки, але й дуже багато проблем. Так що, скажете ви, не вирощувати бавовник? Вирощувати, але використовуючи технології, які зможуть максимально усунути негативні наслідки культивування.
Органічний бавовник – в його вирощуванні застосовують традиційні методи, а виробництво такого бавовнику підійде для малих ферм та сільських господарств.Збір органічного бавовнику відбувається вручну, з тим, щоб відібрати тільки повністю дозрілі насіння. Після збору врожаю від насіння відокремлюють волокна та переробляють їх окремо, що в кінцевому результаті веде до поліпшення якості тканини. Так само використовується краплинний метод поливу. Сучасне ефективне зрошення, при якому волога не випаровується, а проникає в ґрунт, гарантує збереження рівня ґрунтових вод, а компост та гній забезпечують рослини необхідною кількістю поживних речовин та при цьому не забруднюють ґрунт та воду.
Для відлякування шкідників застосовуються природні речовини, такі як суміш часнику, перцю чилі й мила. Використовуючи натуральні засоби боротьби з комахами, органічне сільське господарство запобігає та усуває жахливі негативні наслідки.
Органічний бавовник вирощується з обов’язковим дотриманням сівозміни. Спільне вирощування бавовнику з деякою кількістю таких культур, як, наприклад, земляний горіх, дозволяє наситити ґрунт азотом та іншими поживними речовинами. Бур’яни видаляються вручну, тому застосування шкідливих гербіцидів не потрібне. Дійсно, органічний бавовник дорожче у вирощуванні, але ж він йбезпечніше.
У Китаї проблему забруднення шкідливими речовинами при вирощуванні бавовнику вирішили дещо іншим шляхом. З 1997 року в цій країні почали вирощувати ГМО – бавовник. Така рослина виробляє отрутний для комах білок. Це призвело до стійкого зниження чисельності популяції бавовняної совки — небезпечного шкідника багатьох сільськогосподарських культур. В результаті, як стверджують вчені з Китайської академії сільськогосподарських наук (Chinese Academy of Agricultural Sciences), у виграші опинилися не тільки виробники бавовни, а й селяни, які вирощують сою, кукурудзу, арахіс та різні овочі. Відразу ж після початку культивування трансгенного бавовнику почалося швидке зниження чисельності совки. Найголовніший результат полягає в тому, що чисельність шкідника стала скорочуватися не тільки на бавовняних полях, а й в посівах всіх інших сільськогосподарських культур. Від найнебезпечніших шкідників вдалося позбутися, та до того ж покращилася екологічна обстановка.
Ще одним досягненням є кольорова бавовна, яка має червоний, жовтий, зелений, коричневий та інші кольори. Для виготовлення кольорових тканин не потрібно нічого, крім кольорової бавовни. Це не тільки знижує собівартість тканин, але й зменшує шкоду, якої завдають природі фарбувальні фабрики. Тканини з кольорової бавовни є екологічно чистою продукцією. Але відношення до ГМО рослин у світі не однозначне, тому кожен обирає свій шлях.
Вирощування бавовни на Півдні України, крім отримання волокна, може бути перспективним й для виготовлення бавовняної олії, яка використовується в харчовій, косметичній та хімічній промисловості. Вегетативну масу можна використовувати для виробництва пелет. Дуже цінним є й бавовняний мед. Бджолярі відзначають досить високу «врожайність» медового продукту, бо з одного гектара виходить від 100 до 300 кг чистого меду. За зовнішніми характеристиками мед бавовняний відрізняється своєю білизною. Завдяки своєрідному біохімічному складувін зайняв високе місце як в народній медицині, так і в косметології. Також бавовник є цінною сировиною для оборонної галузі, адже целюлозне волокно бавовнику використовують для виробництва пороху та інших речовин. Якщо застосовувати нові прийоми, способи захисту, конструктивні рішення, в поєднанні з агротехнічними заходами, «біле золото» дійсно може стати ще одним економічно-вигідним напрямком для аграріїв півдня.
Текст: Євгенія Ткачова