В Україні основними причинами деградації ґрунту є відсутність повернення органіки в ґрунт, багаторазові розпушування і, звичайно ж, поливи. Особливо це стосується півдня України, де у воді багато залишків солей натрію, які протягом 10 років спочатку призводять до осолонцювання поверхневого шару, а потім починається засолення ґрунту. Засоленням вважається процес накопичення в ґрунті шкідливих для рослин солей більше 0,25 % від маси самого ґрунту, а з-за високої концентрації розчинних солей рослини не можуть нормально засвоювати з неї воду. Солонцюватий ґрунт при підсиханні одразу ж стає твердим, а на поверхні утворюється товста кірка, яка не дає пробитися через неї сходам. Порушується аерація ґрунту, і рослина в результаті погано розвивається або гине. Засолений ґрунт не дає повною мірою реалізувати рослині свій потенціал, тому врожайність культур знижується. Існує багато способів боротьби з засоленням. Це може бути гіпсування, внесення органіки, забивання сидератів, сольове загартування насіння і т. д. Але є ще один спосіб – це культивування солестійких сільськогосподарських рослин. Яка ж з таких культур може стати перспективною для півдня України?
Звичайно ж будь-якого агронома, яким доводиться працювати з засоленими ґрунтами цікавить здатність певної культури повноцінно розвиватися в таких умовах вирощування і найважливіше давати повноцінний якісний урожай. Прикладом солестійких сільськогосподарських рослин можуть служити такі культури, як кавун, бруква кормова, гірчиця, диня, капуста кормова, цибуля, морква, овес, помідори, просо зернове і кормова, пшениця яра, рис, жито озиме, буряк кормовий, цукровий та столовий, сорго, соя, турнепс. Всі ці рослини для нас звичні. Але однією з найбільш перспективних і нових культур для півдня України стала спаржа або як її ще називають з часів французького короля Людовіка XIV — «їжа королів». Спаржа часто росте там, де ґрунт просякнутий морською водою, в зонах, де більшість інших овочевих культур не можуть рости. З цієї причини прийнято додавати сіль в землю, на якій культивується рослина.
Посадка спаржі Коріння спаржі
Спаржа перспективна тому, що має досить стабільний попит. За розрахунками фахівців, культивування цієї культури має низьку собівартість їх вирощування та високий експортний потенціал. Наприклад, з 2004 по 2014 роки в США виникла величезна проблема. Катастрофічна посуха в Каліфорнії, традиційному центрі сільського господарства спаржі, призвела до різкого зростання цін на воду, що зробило спаржу невигідною для всіх, крім самих ефективних ферм. В результаті на ринок США хлинула продукція іноземних виробників. А так як спаржа неймовірно популярна культура, місцеві виробники зазнали колосальних збитків, а ось іноземним виробникам дуже пощастило. Але важливо пам’ятати, що експорт спаржі може бути економічно обґрунтованим тільки у разі, якщо разовий обсяг поставки дорівнює не менше 2 тонн! Найбільш зручним і перспективним ринком збуту для української спаржі є країни ЄС. У Німеччині навіть є пам’ятник продавщиці спаржі, а у Великобританії існує спеціальна каструля — спаржеварка.
Спаржа (Аспарагус) є багаторічною рослиною. На одному місці може рости і плодоносити 10 — 20 років. На півдні України сезон спаржі починається у квітні, а закінчується в липні. Культура морозостійка і невибаглива до ґрунту. Але, тим не менш, для вирощування спаржі потрібні добавки до традиційного українського чорнозему. У Херсонській області компанія «Агроексперт Трейд», яка з успіхом вирощує цю культуру, рекомендує обов’язково перед посадкою звернутися в лабораторію для аналізу ґрунту. Знаючи, яких саме речовин не вистачає полю, можна правильно розробити систему добрив. За рекомендацією фахівців з компанії AgriLab, швидкі сходи спаржі дають фосфорні, калійні добрива і магній. В перший місяць після садіння вносять органіку. Головне, щоб після висаджування рослина добре вкоренилася. В перші 2 роки спаржа вимагає багато ручної праці, так як будь-яка техніка шкодить урожаю. Так само важливо не допустити розвиток бур’янів в перший рік, у наступні роки спаржа від них захистить себе сама, завдяки потужній кореневій системі. Важливою умовою одержання високого врожаю також є полив. Поливають рослину систематично, але без застою води. Через рік можна вже отримати і зібрати перший урожай. Промисловий комерційний урожай збирають тільки на третій рік. Після збору врожаю, ближче до початку осені, проводять мульчування ґрунту. Вибір матеріалів різноманітний: деревна тріска, кора, перегній з листя. Спаржа буде жовтіти, тому її все одно потрібно зрізати під корінь і потім покривати мульчею.
Через недовгого терміну зберігання особливо важливо знайти хороший ринок збуту. Це можуть бути найближчі мережеві магазини, овочеві крамниці, ресторани. Зручно, якщо підприємець вирощує та інші овочі і має свій ларьок або прилавок на ринку. В цьому випадку можна самостійно реалізовувати частину або весь товар у роздріб, що вийде дорожче. Попит на спаржу поступово збільшується у зв’язку із зростаючим інтересом і розумінням необхідності здорового харчування. Тому є ще один спосіб реалізації врожаю спаржі, який популярний в ЄС і поступово стає популярним в Україні: продаж за передплатою. У соціальних мережах створюється, наприклад, клуб любителів правильного харчування, учасники якого підписуються на абонемент продажу або платять за членство в клубі. Таким чином, вони авансують вам гроші, а ви, у свою чергу, коли настає час збирання врожаю, регулярно надсилаєте поштою свіжі пагони спаржі в обумовленій кількості.
Проблема засоленості грунтів є однією з найактуальніших проблем для півдня України. Але можна отримати й свої плюси. Таким плюсом може стати культивування спаржі.
Пам’ятник торговці спаржею в Шветцингені (Німеччина) торговке спаржей в Шветцингене. Германия
Текст: Євгенія Ткачова